З життя Моцарта (продовження)
У Відні імператор Франц, послухавши гру маленького Моцарта, сказав, що бачив, як якийсь музикант грав на прикритих покривалом клавішах.
Моцарт попросив принести покривало, накинувши його на клавіші, і на велике здивування імператора та присутніх повторив все, що він тільки но грав на відкритих клавішах.
Моцарт дуже любив поспати. Його рідні придумали спосіб, щоб розбудити його.
Треба було зіграти хоча б один акорд, Моцарт прокидався і продовжував розвивати тему далі…
Семирічний Моцарт давав концерти у Франкфурті-на-Майні. Після концерту до нього підійшов хлопчик років чотирнадцяти.
- Ти чудово граєш! Мені ніколи так не навчитись, – сказав він.
- Чому ж? Ти ж зовсім великий. Треба тільки попробувати. Якщо не вийде, то почни писати ноти.
- Так я пишу… вірші.
- Це дуже цікаво. Писати добрі вірші набагато складніше, аніж складати музику.
- Ні, це зовсім легко. Ти тільки спробуй.
Співбесідником Моцарта був Гете.
Моцарт був великим жартівником і одного разу навіть перевершив у цьому Гайдна, що не пропускав жодного випадку пожартувати.
Перебуваючи одного разу на званому обіді, Моцарт запропонував тому парі.
Він стверджував, що зараз же напише етюд для фортепіано, який Гайдн не зможе виконати.
Гайдн погодився. Домовились, що програвший виставить коробку шампанського.
Моцарт швидко накидав етюд на папері та подав його Гайдну.
Той сів за фортепіано, і без проблем почав грати, та несподівано зупинився й здивовано сказав:
- Це неможливо зіграти. Коли обидві руки зайняті виконанням пассажів на різних кінцях клавіатури, треба взяти одночасно декілька нот посередині!
- Це дуже легко, – сказав Моцарт, – дозвольте, я зроблю це.
Віртуоз сів за інструмент і, дійшовши до, здавалося б, неможливого місця, несподівано нахилився та натиснув потрібні клавіші носом. Усі присутні розреготались.
Гайдну прийшлося купувати шампанське.
Якось Моцарта попросили прослухати молодого піаніста, якого батьки вважали геніальним. Прослухавши його виконання, Моцарт сказав тому:
- Ну що ж, талант у тебе є. Багато працюючи ти зможеш стати добрим музикантом.
- Але я хотів би, – сказав юнак, – зайнятись композицією. Маестро, покажіть, будь-ласка, як це робити.
- О, тобі ще зарано.
- Але, маестро, ви вже в тринадцять років писали музику.
- Так, – відповів Моцарт, – але я нікого не питав, як це робити.
Шахтнер розповідає, що Моцарт дуже любив його скрипку за її ніжний та соковитий звук.
Одного разу (Моцарту тоді було 7 років), він грав на ній.
Через день чи два він займався вже на своїй скрипці.
Побачивши Шахтера, Моцарт зупинив гру і сказав, що його скрипка настроєна на одну восьму тона нижче, аніж скрипка Шахтнера.
Шахтнер засміявся, та батько, знаючи надзвичайний слух та память Вольфганга, попросив Шахтнера принести його скрипку, не перестроюючи її.
Обидва переконались у тому, що Вольфганг був правий.
