притча.docx (13237)

Багато сотень років тому одна собака відвідала індійський храм, в якому була тисяча дзеркал. Вона дісталася до храму. Подорож до нього тривала багато тижнів. Піднялася сходами храму, увійшла в нього і опинилася в святилищі,прикрашеному тисячами дзеркал. Озирнувшись довкола, собака побачила вдзеркалах тисячу собак і, злякавшись, вищирила зуби.

Підібгавши хвіст, вона вискочила з храму, впевнена в тому, що світ є скопищемзлих собак. З тих пір собака більше ніколи не переступала поріг цього храму.

Через місяць до храму з тисячею дзеркал прийшла інша собака. Вона також піднялася сходами храму, увійшла в нього і, глянувши в дзеркало, побачив тисячідоброзичливих і миролюбно налаштованих собак. Вона покинула храм з упевненістю, що світ сповнений доброзичливих собак.

Пришли Бедность и Богатство к одному человеку и спрашивают:
– Кто из нас красивее?
Испугался человек, думает: «Скажу, что Бедность красивее, так Богатство рассердится и уйдёт, а скажу, что Богатство прекрасно, так Бедность обидится и меня замучает». Подумал немного , а потом и говорит:
– Пока вы так на месте стоите, я не могу решить. Вы пройдитесь.
Стали Бедность и Богатство прохаживать туда-сюда. Поглядел на них человек и говорит:
– Ты, Бедность, очень хороша со спины, когда уходишь, А ты, Богатство, просто прекрасно в момент прихода.

Чоловік і жінка купили цуценя. Вони любили його і доглядали як сина. Цуценя виросло і стало великим, гарним, розумним собакою, який нераз рятував майно господаря. Через сім років після того, коли чоловік з жінкою взяли щеня у них народилася довгождана дитина. Вони були щасливі. Малюк забирав майже увесь їхній час, а собаці не залишалося навіть дрібки уваги.

Собака почувався непотрібним і почав ревнувати дитину до господаря. Якось батьки залишили сина, коли той спав, у будинку, а самі на терасі взялися готувати барбекю. Коли вони вийшли провідати дитину, з дитячої кімнати вийшов пес, його паща була закривавлена і він задоволено мотиляв хвостом.

Батько дитини припустив найгірше, взяв рушницю і негайно вбив собаку. Потім забіг у дитячу кімнату і біля колиски сина побачив велетенську безголову змію.

Не робімо поспішних висновків, справжня вірність ніколи не обернеться зрадою.

При дорозі стояло засохле дерево. Однієї ночі неподалік ішов злодій. Він помітив далекий силует і подумав, що це стоїть поліцай, злякався і втік.

Увечері йшов дорогою закоханий, ще здалеку помітив він граціозний силует і подумав, що це кохана давно його дожидає, його серце радісно забилося, він усміхнувся і прискорив ходу.

Іншим разом повз дерево ішла матір з дитиною, малюк наляканий страшними казками подумав, що біля дороги привид і голосно розплакався.

Але дерево залишалося тільки деревом. Світ навколо – це відображення нас самих.

Ходив по світу Талант. Багато хто хотів подружитися з ним.
Розум говорив:
- Талант, давай жити разом. Ти допоможеш мені талановито застосовувати себе.
Дурість пропонувала:
- Талант, йди до мене жити. Побачивши тебе поруч, люди не будуть сміятися з мене.
Багатство вмовляло:
- Талант, з твоєю допомогою я ще більше розбагатію.
Бідність просила:
- Талант, допоможи мені винести нужду.

Але Талант шукав особливого друга, який допоміг би йому стати кращим і служити людям.
- Шукай друга, поки не знайдеш. Якщо хочеш чогось досягти - потрібно наполегливо йти до мети, незважаючи ні на що, - сказала Наполегливість Таланту.
- Мені потрібен саме такий друг! - Вигукнув Талант. - Без Наполегливості будь-який Талант безплідний.